День української писемності та мови

                                     Слово рідне, України слово!

                                          Звучить пісня Н.Матвієнко «Квітка-душа»

                                            Дівчина в українському костюмі

Вед.                                                        Хто ти, дівчинко?

Учениця

 Я – українська мова,

Ніжна, мила, світанкова!

Вед .

А скажи, де народилась?

Учениця.

 Україна – моя Батьківщина.

Золоті колосяться поля,

Небо ніжно-голубе,

Що під ним усе цвіте.

Яблуневі сади і смерекові ліси,

Ніжна пісня солов’я,

Рідна мова – це моя земля,

Що зоветься Україна.

Вед .

 А яка ти?

Учениця.

Як сонце, як сльоза,

Як джерело, як добірне зерно,

Як диво, як казка,

Як шепіт діброви!

Бережіть і плекайте

Повсякдень, повсякчас –

Бо ж єдина у світі – українська мова,

Мова в кожного з вас!

Вед . О мово українська! Тобі – наша шана як державній мові України!

                                             Діти читають напам’ять поезії про мову.

Вед . Українська мова – то великий скарб, переданий нам дідами й прадідами. Скарб, яким ми пишаємося. І сьогодні, у День української писемності та мови, згадаймо ще раз історію цього свята.

6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: "На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: "Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора Літописця".

                                                                        Фільм про Нестора Літописця

Вед. Починаючи з 2000 року   9 листопада, в День української писемності та мови, стартує Міжнародний конкурс знавців рідної мови – конкурс, який має на меті утвердження державного статусу української мови, піднесення її престижу серед молоді, виховання поваги до культури й традицій українського народу.

А вперше з пропозицією проведення в Україні такого конкурсу серед молоді виступив Петро Яцик. Цю ідею підтримала Ліга українських меценатів, що обʼєднує представників бізнесу з багатьох країн світу. Вони надали спонсорську підтримку у проведенні конкурсу та нагородженні його переможців. Вагомий внесок на фінансування конкурсу зробив П. Яцик. За рішенням Ліги українських меценатів конкурсу було присвоєно імʼя Петра Яцика.

Петро Яцик був ініціатором і меценатом конкурсу знавців української мови, можливо, як ніхто інший, він був переконаний у необхідності такої масової акції для майбутнього України. Бо знав: ніщо і ніколи так не обʼєднає українців, як рідне слово. І це дуже добре тямлять наші лукаві недруги - автори так званої мовної проблеми, фарисейськи підкинутої новітніми політичними технологами та іміджмейкерами для нашого розтривоженого сьогодення.

                                                                  Презентація про П.Яцика

Вед. «Рідна мова дорога людині, як саме життя», - каже народна мудрість. А державна мова дорога країні, як її державний символ, запорука її майбутнього. Для нас українська мова – це гордість, бо все, щл створено нею, увійшло до скарбниці загальнолюдської культури. Священний обов’язок кожного з нас – берегти нашу мову, збагачувати її, щоб передати прийдешнім поколінням у спадщину.

А чи знаєте ви, що українська мова – одна з найбагатших мов світу? На Всесвітньому конкурсі мов у Парижі 1934 року вона посіла ІІІ місце (після перської та італійської) завдяки своїй милозвучності, фонетичній розкоші, лексичному й фразеологічному багатству, величезним словотворчим можливостям та синтаксичній гнучкості.

                                                                Фільм «Цікаві факти з укр.. мови»

Вед.        Дзвенить струмочком рідна мова,
                Усі слова знайомі в ній.
               Але вживати кожне слово
               Ти в мові правильно зумій.
               Тут треба всім багато знати,
               З дитинства правила учить,
               На все життя запам’ятати
               І мову понад все любить.

Сила слова безмежна. Ним можна підтримати людину, надихнути на подвиги, звитягу, а можна необережним словом ранити душу. Не тільки слова, а й розділові знаки в нашій мові відіграють вирішальну роль.

                                                         Сценка про розділові знаки

Учениця.

Я  ніжна українська  Мова.

Я хочу, друзі, вам пораду дати:

Мене не забувайте, не цурайтесь,

Якщо з помилкою прийдеться справу мати,

До правил неодмінно ви звертайтесь.

Вивчайте їх, та тільки не лінуйтесь,

Це знадобиться вам , я знаю певно,

І розум свій збагачуйте й цінуйте,

Не думайте, що це усе даремно.

І пам’ятайте: я щодня із вами,

Завжди підтримаю хорошими словами.

 Вед.  Мова — це показник культури людини. Недаремно говорять: «Заговори, щоб я тебе побачив». Зречення рідної мови, зрештою, призводить не тільки до мовної деградації, а й до самознищення особистості.

Шкода, правда, що дехто не бачить цього. Інколи стаємо варварами рідному слову та культурі, немилосердно знівечуючи й власні душі.Сьогодні, нарешті, повертаємося обличчям до всього українського: культури, мови, історії, традицій.

Учениця

Не цурайтесь мови, люди,
Рідного джерельця.
Хай вона струмочком буде,
Хай дійде до серця.
Хай вона в піснях лунає
Кожен день і в свято.
Соловейком хай співає
В українській хаті.
Бо ж така багата,
Українська мова,
Неповторна, і крилата,
І така чудова!
І цвіте у ній кохання,
Рушники з квітками.
Мрії наші і бажання,
Верби над ставками.
Найрідніше, сокровенне,
Найдорожче в світі.
І святкове, і буденне,
В ній — батьки і діти.
Не цурайтесь, люди, мови,
Не цурайтесь роду.
Як зачахне рідне слово,
Не буде народу.

Вед.І хотілося б, щоб від сьогоднішнього дня ви залишили у своєму серці хоча б одну краплину любові до рідної мови, щоб ви завжди пам'ятали  про   те багатство, яке є у кожного з нас, і багатство  це - наша рідна  мова.

                                                                    Пісня «Мова єднання»