Позакласна робота: Мовно-літературна композиція «Скарб нетлінний»

Мовно-літературна композиція «Скарб нетлінний»

Ведуча: 9 листопада – День української писемності. Сьогодні ми зібралися для того, щоб згадати найважливішу подію в житті нашої держави. Це час, коли з’явилося слово, народилася наша мова, те диво, без якого не існував би наш народ, країна, нація, бо..

Що без мови є народ?

Пустеля, прірва,невідомість.

Народ, позбавлений щедрот

Почути мову, а натомість

Він чує звірячі слова,

Слова невіддані, нещирі,

Що паморочить голова.

Та схаменіться, ми ж не звірі!

Вед1

 Це відбувалося у сиву давнину,

А наслідки ми бачимо сьогодні,

Як люди мову вибрали одну,

І нею говорять мільйони.

Кирило

Я вчора бачив дивний сон,

Мені здається, то знамення,

Як всемогутній Посейдон,

Розклавши на піску каміння,

Хотів мені щось показати,

Якусь премудрую науку.

А я й не знав, що відказати,

Та міцно хвать його за руку.

Мефодій  

Не бачу я знамення тут,

Ти, брате, міцно спиш щоночі,

Не чуєш, як вітри гудуть,

А потім кажеш все, що хочеш.

Кирило

Послухай далі, не переч,

Бо Богова наука в тому,

Що камінець до камінця –

І ми отримаємо слово.

Мефодій

Ніяк я тямки не візьму –

Хіба то слово те каміння?

Кирило

Послухай, ось що я скажу,

Я в цьому бачу провидіння.

Мефодій

Мені здається, все то – нісенітниця.

Кирило

І назва буде їм «Кирилиця»,

Як добре було б, коли звуки

З’єднались до купи і букви,

Тоді кожна літера мала свій знак

І їх об’єднати разом всіх отак.

Думки на письмі побачили б світ

І з’явиться слово міцне, як граніт,

І буде письмо те людям навіки,

Хай ним користуються всі, навіть, діти.

Мефодій

Мені здається, марна справа

Із нічого робити алфавіт.

Одне питання в мене є,

Чи будуть вдячні нам за те?

Кирило

Не зволікай, сідай до столу,

Ми почнемо творити мову.

На заздрість всім нехай вона

Поєднує країни і міста.

Ведуча2

Пройшли роки, десятки і століття,

Ми мову берегли як цінний дар,

Несли її через біду і лихоліття,

Передаючи з покоління мовний жар.

Вед  1. Із сивої давнини бере свій початок наша мова. Шлях її розвитку – це тернистий шлях боротьби. Багато, дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша рідна мова, наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу й найлютіших царських сатрапів, і посіпак шляхетсько-панських, і своїх панів та підпанків недолугих.

Вед.2. Перетерпіла вона, наша мова рідна, і дикунський циркуляр міністра Валуєва, який заборонив друкувати книги українською мовою, окрім творів художніх4 і ганебний із най ганебніших Емський указ 1876 року, який зовсім заборонив друкування книг українською мовою.

Вед1. Видатне місце в розвитку української літературної мови посідає безсмертний полтавець Іван Петрович Котляревський. Саме йому вдалося добитися визнання української мови як літературної, утвердити її в правах громадянства

Вед2. Під бунтарським пером Т. Г. Шевченка  українська мова не тільки заграла всіма барвами своїми, а й запалала гнівним вогнем. Уперше у творах великого Кобзаря наша мова забриніла з величезною силою. Він створив справжню літературну мову українського народу, розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув і відчув чудову чарівну музику українського слова.

Уч1. Як путівець між нивами – проста,

Барвиста, наче далеч веселкова,

Такою увійшла до нас в уста

І в долі заясніла наша мова.

З роси, проміння, шуму колосків

Я вам дарую чисте першослово,

Аби з ясних слов’янських берегів

У світі засвітитися дніпрово.

Уч2. Добута з надр далеких поколінь,

Ти скарб наш вічний, українська мово!

Тебе кували в кузнях ковалі –

І гартувалось сталлю кожне слово.

Для мене рідна ти з дитячих літ,

Коли співала мати колискову.

І гріх забуть Шевченків «Заповіт»,

Святе й безсмертне Кобзареве слово.

                                       Пісня про мову 2

Вед 1. Наша держава відроджується. Ми – самостійні, незалежні. Основний закон України – Конституція (стаття 10) – проголосив українську мову державною. Наша мова – одна з найкращих, наймилозвучніших мов світу. Це наша твердиня, наш скарб, наш захист.

Вед 2. Свідома частина українців хоче повернути із небуття, відродити свою рідну мову. Бо то мова їхніх батьків, їхнього дитинства, їхня рідна мова.

Вед 1. Рідко знайдеш такий народ, який не поважав своєї мови, соромився нею спілкуватися і цурався б її. Євреї, позбавлені батьківщини, зберегли і відродили дві мови. Цигани, кочівне плем’я, зберегли свою мову, а ми? Погляньмо на культуру нашого спілкування. Сьогодні на вулицях міст України можна зустріти людей, що розмовляють майже всіма мовами світу. При цьому італійці, як правило, завжди кричать, іспанців і латиноамериканців упізнаєш за жестикуляцією, росіян і українців за…не літературною лексикою.

Уч.3. Пишається Париж і Рим

Одвічно рідним словом,

Чого ж втрачаєм тільки ми

Свою співучу мову?

Без мови гине всякий слід

І роду, і народу.

Як пам’ятає мову рід –

Не буде переводу.

Хіба манкурти ми чужі

Чи яничари люті,

Щоб за дешеві бариші

Свій рідний дух забути?

На крила пам’яті, брати,

Пора у путь, братове,

Ми – українці, не хохли,

Ми не забули мови!

Ми краще на льоту помрем,

Ніж бути в нас руїні.

Ми нашу мову збережем,

Коли ми – Україна!

                                             Фільм «Україна»

Вед 2. Україна – багатонаціональна держава, у ній проживають представники понад 110 національностей, зокрема 11,2 млн росіян, 486 тис євреїв, 440 тис білорусів, 325 тис молдаван, 234 тис болгар, 219 тис поляків, 163 тис угорців, 135 тис румунів,88 тис татар, 54 тис вірмен, 48 тис циган, 43 тис німців, 37 тис азербайджанців, 20 тис узбеків, 10 тис казахів.

Вед 1. Українці, люди надзвичайно привітні й гостинні, до всіх народів ставляться з повагою.  На сьогодні наша держава чи не єдина в СНД, де відсутні конфлікти на міжетнічному ґрунті, що, до речі, високо оцінює світ. Громадяни України інших національностей мають поважати державу, землю, де живуть, народ, що надав їм притулок, його закони, звичаї, мову. Це аксіома.

(виступ дівчаток про свою сім’ю, у якій люблять і плекають дві мови:                          мову матері – укр., і мову батька - армянську)

  Вед 2. «Батькам слід пам’ятати і ніколи не забувати: відступ від рідної мови робить їх дітей бездуховними, бо від мовного ренегатства міліє розум, спустошується душа та леденіє серце, втрачається людська гідність», - пише академік М. Г. Стельмахович.

                  Гуморески П. Глазового «Дамочка-кияночка», «Артист»

Вед 1.  Сьогодні тут зібралися справжні українці, шанувальники мови, знавці рідного слова. Даємо вам змогу продемонструвати свої знання та вміння, відчути себе частиною великого народу, який володіє найбільшим скарбом – мовою.

             Загадки-жарти для слухачів(10 призів)

Уч.4. Дзвенить струмочком рідна мова,

Усі слова знайомі в ній.

Але вживати кожне слово

Ти в мові правильно зумій.

Тут треба всім багато знати,

З дитинства правила учить,

На все життя запамятати

І мову понад все любить.

Бо ж найтепліше рідне слово,

Воно – як мамина рука.

Крилате, ніжне, світанкове,

Хоч доля в нього нелегка.

Воно з глибокого джерельця,

Із лісу, степу, із трави…

Прийми його до свого серця

Із рідним словом вік живи.

   Вед 2. Так, краса і багатство рідної мови залежать від кожного з нас, від нашого ставлення до слова, від уміння берегти чистоту живомовної стихії.

Вед 1. Рідна українська мово! Усім світом ти визнана за одну з мелодійніших. Ти тому така милодійна й неповторна, що ввібрала в себе гомін полів , шум лісів і морів нашої України. Ти переткана й вишита калиною, барвінком, вишневим цвітом. У тобі дзвенить слава запорожців і січових стрільців.

Трембітна мово, музико, калино!

Звучи в розмові, повсякчас звучи,

Говориш ти – говорить Україна,

О слово рідне, більше не мовчи.

Не дай занедбати себе і забути,

До кожного серця дійди.

У миті біди і найважчої скрути,

Як мати рідненька прийди.

І тихо-тихенько співай колискову,

Щоб серце в дитинство вернуть,

Щоб більше ніколи свою рідну мову

Не міг українець забуть.

Співай, моя мово, у пісні чудовій

І смійся, у жартах звучи!

Світися щасливо у зірці ранковій.

І в побуті теж не мовчи.

Здіймайся у славі у небо високе,

Багатою будь, як земля.

Глибокою будь, наче море широке,

Щоб чули тебе звіддаля.

Квітуй, як весна у чарівнім суцвітті.

Весело по світу йдучи,

Звучи, моя мово чарівна, у світі,

І в серці людськім не мовчи!

Вед 2.  Хай же лине над світом чарівне українське слово, пісня на добро, на мир,  на щастя.

                            Пісня «Лише у нас на Україні»